Корисні посилання
-
Мультфільми для дітей 4-7 років https://savechild.com.ua/4-7
«Мої правила безпеки»
«Кричи. Біжи. Розкажи»
«Безпечні та небезпечні дотики»
«Мій сусід»
«Безпечна поведінка з незнайомцями»
Моя перша подорож безпечним онлайн-простором" заняття для дітей 4-6 років
-
Безпека дітей в інтернеті https://www.youtube.com/watch?v=xYgSyom-d0w
-
Аудіоказка "Хаппі та її суперсила"- батьки, діти, педагоги
-
Перший український мультфільм про безпеку дітей онлайн “Хаппі та її суперсила”
- Mультфільм "Кіко та рука"
- Mультфільм «Балачки з собакою»;
- Листівка для батьків "Навчіть дитину правила "Тут мене не торкайся"
- Відео-уроки для батьків про зміст правил безпечної поведінки
- Відеолекція «Сексуальне насильство над дітьми: форми та ознаки»
- Урок №1 для батьків Про сексуальне насильство над дітьми https://youtu.be/0KJYrhqfBrk
Відеоурок 1 «Захист дітей в інтернеті» - батьки, педагоги https://vimeo.com/464178591
Діти від природи дуже відкриті та привітні. Вони не усвідомлюють, що не всі дорослі хороші, що їм можуть завдати болю. Про дитячу доброту та щирість відомо всім, а шахраям і педофілам у першу чергу.
Вони чудові знавці психології, тому так легко налагоджують контакт із дитиною, заплутують її, підкупляють солодощами чи лестивими словами.
Аби вберегти дитину від цього, потрібно вчити її правил безпечного спілкування з незнайомим людьми. Щоб сформувати цю навчику, батькам потрібно розповідати дитині, як правильно реагувати на чужинців, а не загострювати увагу на тому, що хтось заподіє їй шкоди. Як це зробити? Ділимося простими правилами.
Обговоріть систему відносин «свій — чужий»
Пояснюйте дитині, що чужа людина — це будь-який незнайомець, незалежно від його поведінки, статі та віку. А до категорії «свій» належать мама, тато, бабусі й дідусі (коло осіб можете позначити самі).
Перш ніж почати розмову зі стороннім дорослим, дитина повинна запитати дозволу у когось зі списку «свій». Навіть якщо ви самі знаєте людину, а дитина ніколи її раніше не бачила, вона однаково має спочатку запитати у вас.
Не залякуйте дитину
Фрази на зразок «Чужий дядько тебе вкраде» лише підсвідомо сформують негативну настанову та підірвуть базову довіру дитини до світу. Краще наголошуйте, що є й такі незнайомці, з якими можна говорити. Це, наприклад, співробітники поліції, продавці, пожежники, учителі тощо. До цих людей дитина може звернутися у разі надзвичайної ситуації.
Якщо порушили кордони — клич на допомогу!
Розкажіть дитині про те, що незнайомці не тільки не повинні розмовляти з нею, але і брати її за руку, торкатися, різко хапати, підходити ближче ніж на два метри. Узагалі дитина має знати, що будь-які дотики, що їй неприємні, причиняють відторгнення, повинні одразу припинитися. Це стосується і того моменту, коли її торкається хтось знайомий.
Навчіть говорити «Ні!»
Навчіть не брати у незнайомців жодних подарунків, цукерок, грошей; нікуди не йти, якщо її покликали; не вірити, якщо їй обіцяють щось купити; не йти за незнайомцем, навіть якщо він переконує, що відведе до мами і тата.
Пояснюйте, що у разі небезпеки можна кричати на вулиці. Дітям так часто забороняють галасувати, що для них це може виявитися складно. Тож потренуйтеся разом. Якщо не вийшло, не кричіть, посмійтеся разом і спробуйте ще разів десять.
Більше про навчання дітей безпечної поведінки з незнайомцями, в інтернеті, вдома та на вулиці шукайте у книзі Світлани Казьміної «Нестрашна енциклопедія безпеки для дорослих та дітей». До того ж, у книзі ви знайде цікаві завдання для дітей, що допоможуть у навчанні та закріпленні правил безпеки.
ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ У ДІТЕЙ
Діти швидко ростуть і прагнуть до самостійності. Однак важливо навчити їх правилам поведінки з незнайомцями.
Ось декілька підказок, які допоможуть батькам у цьому питанні.
1. Приховуйте ім’я та прізвище дитини
Деякі батьки підписують особисті речі дітей на випадок втрати, наприклад, рюкзак чи форму. Проте таким чином про ім’я дитини може дізнатися стороння людина. А звернення до дитини по імені може бути сприйняте дитиною більш довірливо, аніж просто «хлопчик» чи «дівчинка». Тому краще на бирці писати телефон батьків – тоді, якщо втрачена річ буде знайдена, вам зателефонують.
2. Тікати від машини необхідно в зворотному напрямку
Так, всі ми вчимо дітей не сідати в чужу машину. Але варто також, щоб діти запам’ятали правило – тікати від машини в зворотному від її руху напрямку. Поки водій розверне авто, дитина вже встигне відбігти на безпечну відстань.
3. Кодова фраза для всієї сім’ї
Придумайте пароль, який знатимуть лише члени вашої сім’ї. І, якщо станеться ситуація, що забрати дитину зі школи ви попросили когось зі знайомих, дитина вимагатиме повідомити їй «кодову фразу», а її незнання має насторожити школяра.
4. Зберігати дистанцію
Дитина має знати, що незнайомці можуть заговорити не тільки дітей, але й дорослих, тому важливо швидко піти в безпечне місце вже через 5-7 секунд після початку розмови. Слід стояти від незнайомця на відстані 2-2,5 метрів. Якщо він наближається, необхідно робити відповідно крок назад. Разом з дитиною потренуйте цю ситуацію.
5. Кричати «Я його не знаю»
Повідомте дитині, що якщо її схопив незнайомець, то можна і необхідно поводитись «погано»: кусатися, дряпатися, вириватися і привертати увагу будь-якою ціною, навіть, якщо дуже страшно. Необхідно гучно кричати: «Я його не знаю! Він хоче мене забрати!» Варто з дитиною час від часу тренуватися так робити.
6. Не заходити до ліфту з незнайомцями
Привчіть дитину чекати ліфт спиною до стіни, щоби бачити всіх, хто до нього підходить. І, якщо це незнайома чи малознайома людина, під будь-яким приводом не заходити з нею до ліфта: робіть вигляд, що щось забули, чи йти до поштових ящиків. Якщо людина запрошує зайти до ліфта, найкращий варіант – спокійно відповісти, що батьки дозволяють їздити в ліфті лише самій або з сусідами. Якщо незнайомець намагається затягнути в ліфт, необхідно кричати, кусатися та битися.
7. Кнопка SOS та додаток для відстеження
Сучасний світ технологій дозволяє батькам у будь-який час дізнатися про місцезнаходження дитини. Це можна зробити, встановивши, наприклад, мобільний додаток. Гаджети з тривожною кнопкою можуть бути у вигляді годинника, брелка, браслета тощо.
Кожна п’ята дитина в Європі стає жертвою сексуального насильства. У 70-85% випадків насильник – людина, яку дитина знає та якій довіряє. Про це свідчать дані проекту Ради Європи “Один із п’яти”.
Психологи кажуть, що зазвичай дитячий страх говорити з дорослими про насильство породжується з інших страхів. Діти можуть боятись, що дорослі сваритимуть їх, не повірять, скажуть “Сама/сам винний(а)”, або не хочуть засмутити дорослих. Втім, головна причина страху в тому, що дорослі ніколи до цього не говорили з дітьми про сексуальну безпеку.
“Нова українська школа” розібрались, як говорити з дітьми про сексуальну безпеку, особисті кордони та насилля і що для цього потрібно. Відео та матеріали з цієї публікації будуть корисними для батьків, класних керівників, вчителів етики, біології та англійської мови (тему можна інтегрувати в навчання, бо більшість відео – англійською).
З ЧОГО ПОЧАТИ
Секс-педагог і автор програм із сексуальної грамотності для дорослих і підлітків Юлія Ярмоленко у своєму блозі “Сексінфорія” радить починати з пояснення дитині, що таке власні кордони.
Щодо цього Рада Європи опублікувала 30-секундний мультфільм, який можна дивитися з дітьми від двох років.
Також проект “Один із п’яти” розробив “Правило нижньої білизни” для пояснення дітям від двох років. Воно полягає в тому, що інші люди не повинні торкатися тих частин тіла дитини, які зазвичай прикриті білизною. І діти не повинні торкатися інших людей у цих місцях.
Пояснення складається з п’яти правил абревіатури PANTS (труси):
- P – “Private are private” (Приватне – це приватне). Інтимні частини тіла – твоя власність.
- A – “Always remember your body belongs to you” (Завжди пам’ятай: твоє тіло належить тільки тобі). Йдеться про те, що дитина може відмовитися від дружнього поцілунку чи обіймів будь-якої людини, якщо вона цього не хоче. Треба вчити дитину говорити “ні”.
- N – “No means no” (“Ні”, значить “ні”). Треба пояснити дитині, що погано, якщо хтось розглядає її статеві органи. Навіть лікарі повинні робити це в присутності батьків.
- T – “Talk about secrets that upset you” (Говори відкрито про секрети, які тебе засмучують). Дорослі повинні створювати дружню атмосферу, аби діти ділились з ними таємницями.
- S – “Speak up, someone can help” (Розкажи все як є – хтось допоможе тобі).
Юлія Ярмоленко додає два правила, яких повинні дотримуватись батьки:
- Стукати до кімнати, де перебуває дитина, бо так дорослі показують, що поважають право на приватність дитини;
- Не допускати нормалізацію насильства, бо зазвичай діти батьків, які чинять домашнє насильство, самі стають насильниками або жертвами.
Детальніше про те, як пояснити дітям “Правило нижньої білизни”, можна прочитати тут. Дізнатися більше про те, що таке домашнє насильство та як з ним боротися, можна з освітнього курсу “Дім (не)безпеки” від “EdEra”.
У 3-5 років психологи радять навчити дітей вживати коректні назви чоловічих та жіночих геніталій – “пеніс” і “вульва”. В одному зі своїх матеріалів Юлія Ярмоленко згадує секс-педагога з Торонто Ліби Спрінг, яка розповідала історію жінки, яка зазнала сексуального насильства в дитинстві.
Тоді єдиним словом, яке вона знала для позначення жіночих геніталій, було “печиво”. Коли вона намагалася розповісти вчительці про те, що хтось хоче її печиво, почула відповідь: треба ділитися. І насильство продовжувалося.
Сексуальне насильство над дітьми – прихована проблема, точну кількість потерпілих установити надзвичайно складно. За оціночними даними Ради Європи, кожна п’ята дитина страждає від різних форм сексуального насильства. Часто засоби масової інформації, висвітлюючи історії про дітей, які зазнали насильства, були викрадені чи навіть убиті, описують злочинців як незнайомців. Однак важливо знати, що це нетипові приклади. У восьми випадках із десяти сексуальне насильство над дітьми скоюють добре знайомі дитині люди (за даними NSPCC1 ). Це можуть бути члени сім’ї, друзі, сусіди. Деякі з них обіймають посади, що передбачають постійний контакт з дітьми, інші мають авторитет і користуються довірою й повагою серед дорослих. У випадку, коли агресор – близький родич, дитина може не розповідати про насильство, допоки не стане дорослою. А може не розповісти ніколи.
Останнім часом зростає кількість випадків сексуального насильства над дітьми, про які стає відомо. Автори почали усвідомлювати, наскільки поширене сексуальне використання і як це травмує дітей, що стають його жертвами. Іноді вони просто не стикалися з іншим ставленням, а тому вважають його нормою. Крім того, діти не можуть самостійно стримати виконавців сексуального злочину. І це ми, дорослі, повинні знати, як слід діяти, коли підозрюємо, що дитину використовують із сексуальною метою, і яким чином попередити сексуальну кривду дитини.
Поширені в сьогоднішній практиці просвітницькі бесіди з дітьми щодо небезпек та ризиків мають несистемний характер та проводяться час до часу, без урахування вікових особливостей дитини, її здатності до запам’ятовування та обробки інформації.
З огляду на окреслені проблеми Український фонд «Благополуччя дітей» пропонує до вашої уваги це видання, підготовлене в рамках проекту «Попередження сексуального насильства та сексуальної експлуатації дітей у країнах Центральної та Східної Європи – комплексний підхід», що реалізується за фінансової підтримки OAK Foundation (Швейцарія).
Найважливіша в посібнику інформація стосується того, які ситуації та сигнали у поведінці дитини повинні викликати тривогу дорослої людини. Для просвітницької роботи з дітьми 4–6 років автори пропонують сценарії інтерактивних бесід, покликаних навчити дитину п’ятьох правил безпечної поведінки: (1) Тут мене не торкайся! (2) Твоє тіло належить тільки Тобі! (3) Добре зробиш, коли розкажеш про секрети, які Тебе турбують! (4) «НІ» означає «НІ»! (5) «Ні – біжи – розкажи!»
ЩО ПОЧИТАТИ ДІТЯМ ПРО СЕКСУАЛЬНІ КОРДОНИ ТА СЕКСУАЛЬНІСТЬ
Дітям можна також порадити книжку, залежно від віку та потреб, яка б задовільняла інтерес та застерігала.
Для 2-10 років:
- “Моє дивовижне тіло”, Рут Мартін, Аллан Сандерс (2-3 роки);
- “Хто ховався в маминому животі”, видавництво “Веско” (3-5 років);
- “Малечі про інтимні речі”, Юлія Ярмоленко (4-9 років);
- “Не в капусті й не лелека”, Анна Герцог, Жоэль Турлоніас (2-8 років);
- “Майя та її мами”, Лариса Денисенко, Марія Фоя (4-10 років);
- “Відверта розмова про “це” (5-10 років);
- “Звідки я взявся? Правдиві відповіді на “незручні” запитання”, Хосе Р. Діас Морфа, Катерина Марассі Кандія, Пілар Мігальон Лопесоса, Мерседес Палоп Ботелья (5-10 років);
- “Велика книга почуттів”, Ґжеґож Касдепке (4-10 років);
- “Мія дорослішає” і “Бруно дорослішає”, Моніка Пейткс (8-10 років);
- “Як я дорослішаю”, Аніта Найк, Філ Вілкінсон (7-12 років);