Вікові особливості дошкільників
|
. Особливості психології дошкільнят 5-6 років У віці 5 років дитячої психіці формуються принципово нові освіти, включаючи довільність психічних процесів (наприклад, уваги, пам’яті, сприйняття). Звідси випливає можливість керувати своєю поведінкою. Віковий період з 5 до 6 років — це дуже важливий вік у розвитку пізнавальної, особистісної та інтелектуальної сфери. Часто його називають базовим віком, оскільки у дошкільника відбувається закладання багатьох особистісних аспектів, опрацювання моментів становлення «Я» позиції. Приблизно 90% основи всіх характеристик особистості закладається в цей період. У 6 років вже можна частково визначити, якою буде людина у майбутньому. Приблизно до 5 років у образі «Я» дошкільника починають бути присутніми якості, які, на його думку, у нього є. Після 5-6 років у дітей з’являється уявлення не тільки про те, якими вони є, а й про те, якими вони хотіли б стати. Крім наявних якостей, формуються уявлення про бажані та небажані аспекти та особливості свого «Я». Процес розвитку деяких чорт знаходиться ще в зародку, тому має специфічні форми. Діти 6 роки життя не говорять і не думають про те, що вони бажають мати відповідні риси характеру. Це відбувається пізніше, у підлітковому віці. Дошкільнята, як правило, просто хочуть бути схожими на героїв казок, фільмів або на когось із знайомих. Дитина часто уявляє себе персонажем (не грає роль, саме уявляє), приписуючи собі його якості. Формування ідеального «Я», тобто того, яким людина бажає себе бачити, є психологічною передумовою становлення навчальної мотивації. Вчитися дошкільнят може спонукати не тільки інтерес до дисципліни, що вивчається. Як суттєвий спонукач до навчання і оволодіння новим виступає бажання бачити себе «знаючим», «розумним», «вміючим». Зміни у розвитку 5-6-річної дитини. Дуже важлива зміна у віці 5-6 років відбувається у сфері відносин із однолітками. Вже з п’ятирічного віку, однолітки починають грати по-справжньому важливу роль для дитини. До цього віку центральна фігура в житті дитини незалежно від присутності однолітків представлена дорослою людиною. Дорослий важливий для дитини, оскільки до 3 років однолітки є для нього лише більш менш приємним (цікавим) об’єктом. Вже на четвертому році життя дошкільника більшою мірою цікавлять предмети та іграшки, з якими взаємодіє одноліток, ніж він сам. Тут велике значення має спільна гра як найважливішої основи дитячих взаємин. До 5 років вона ще не доступна дітям, тому спроби її налагодити часто викликають непорозуміння. Спілкування як обміну враженнями і думками не цікаво дитині, оскільки однолітки який завжди здатні зрозуміти особисті проблеми та інтереси, як і можуть висловлювати необхідне співчуття. У 3-4 роки ще й мовленнєві можливості дітей не дають можливості повноцінно здійснювати спілкування. До п’ятого року життя дитина переходить до спільної гри, а також епізодичного неігрового спілкування з однолітками. Це відбувається у таких формах: Обмін думками, Обмін інформацією, Демонстрація знань. На шостому році життя дошкільника поєднуються різні лінії психічного розвитку. Вони починають утворювати сприятливі умови на формування нового типу взаємовідносин з однолітками. По-перше, це зумовлено розвитком мови, яке в більшості дітей досягає високого рівня і не перешкоджає взаєморозумінню. По-друге, це накопичення внутрішнього багажу знань та інформації про навколишній світ. Їхній дошкільник прагне осмислювати і впорядкувати, бажаючи поділитися з іншими. Розвиток довільності, як і загальний інтелектуально-особистісний розвиток дають можливість дитині самостійно, без допомоги дорослих людей налагодити та здійснити спільну гру. У 5-6-річному віці дитина вже може розподіляти ролі до гри, вибудовуючи свою поведінку відповідно до ролі. Ігрова взаємодія починає супроводжуватися промовою, яка відповідає за змістом та інтонацією. Мова супроводжує реальні відносини дітей, але при цьому відрізняється від рольової мови. Всі особливості розвитку в цей період призводять до двох суттєвих змін у житті дитини. Насамперед змінюється роль взаємовідносин дитини з однолітками у межах емоційного життя з наступним ускладненням даних взаємовідносин. По-друге, з’являється інтерес до особистості та особистих якостей оточуючих дітей. Особливості розвитку сприйняття, уваги та пам’яті дітей у 5 – 6 років У 5-6 років продовжує розвиватися сприйняття кольору, форми та величини, а також будови предметів. Діти починають систематизувати уявлення, починаючи розрізняти і називати як базові кольори та його відтінки, а й проміжні кольори. Вони розрізняють форму прямокутника, овалу, трикутника. Сприймають розмір і величину об’єкта, легко шикуючи в ряд (зростання або спадання), працюючи одночасно з десятьма різними предметами. У дошкільнят зростає стійкість уваги, відбувається розвиток здатності до його розподілу та перемикання. Психологи та педагоги спостерігають у них перехід від мимовільної уваги до довільного, причому обсяг уваги на початку навчального року становить від 5 до 6 об’єктів, а до кінця року вже 6 — 7. У шестирічному віці починає формуватись довільна пам’ять. У цей період дошкільник за допомогою образно-зорової пам’яті здатний запам’ятовувати від 5 до 6 об’єктів. Приблизний обсяг слухової вербальної пам’яті у віці становить близько 6 слів. У дитини також розвиваються відповідні види пам’яті: Зорова, Слухова, Тактильна та ін. Психологічні особливості старшого дошкільного віку (5-6 років) Вік 5-6 років – це старший дошкільний вік. Він є дуже важливим віком у розвитку пізнавальної сфери дитини, інтелектуальної та особистісної. Його можна назвати базовим віком, коли в дитині закладаються багато особистісних аспектів, проробляються всі моменти становлення «Я» позиції. Провідна потреба у цьому віці – потреба у спілкуванні. Цей період називають сензитивним (особливо чутливий період, період найвищих можливостей) у розвиток всіх пізнавальних процесів: уваги, сприйняття, мислення, пам’яті, уяви. Для розвитку цих аспектів ускладнюється ігровий матеріал, він стає логічним, інтелектуальним, коли дитині доводиться думати і розмірковувати. У 5-6 років дитина як губка вбирає всю пізнавальну інформацію. Науково доведено, що дитина в цьому віці запам’ятовує стільки матеріалу, скільки вона не запам’ятає потім ніколи в житті. У цьому віці дитині цікаво все, що пов’язане з навколишнім світом, розширенням його світогляду. Так що важливо знати Вам, як його батькам? Вік 5-6 років — останній з дошкільних вікових груп, коли в психіці дитини з’являються принципово нові освіти, а саме: формується довільність психічних процесів сприйняття, пам’яті, уваги, мислення та ін. — і здатність керувати своєю поведінкою зміни в образі-Я; відносини з однолітками переходять на новий рівень. Довільність психічних процесів – це психологічний механізм вольової регуляції, вміння змусити себе запам’ятати те, що саме не запам’ятовується, і бути уважним до того що зовсім не цікаво, оскільки перед дитиною поставлене таке завдання. Зміни в образі «Я» До 5 років в образі – Я дитини присутні тільки ті якості, які, на думку дитини, у неї є («Я-реальне» — підлога, колір очей, волосся, що вміє, що любить). То після 5 років з’являються уявлення про те, ким і яким він хотів би бути — Я-ідеальне. Дитина зіставляє себе з іншими дітьми та значущими дорослими (тато, мама, старший брат тощо), героями чи персонажами, реальними чи фантастичними, на яких він би хотів бути схожим. Тому, важливим є вплив найближчого оточення, важливим є те, які мультфільми, телепередачі дивиться дитина, бо тільки через навколишній світ вона пізнає, і оцінює себе. Відносини з однолітками. Прогрес у психічному розвитку створює сприятливі умови появи нового типу взаємовідносин з однолітками: 1) розвиток мови досягає високого рівня — не перешкоджає взаєморозумінню; 2) накопичення багажу різних знань про навколишній світ, дитина прагне поділитися; 3) розвиток довільності сприяє самостійному налагодженню спільної гри; 4) інтерес дитини до себе та своїм якостям поширюється і на однолітків створює сприятливі умови для появи нового типу взаємовідносин та спілкування з однолітками. Істотні зміни відбуваються у цьому віці у дитячій грі, а саме в ігровій взаємодії, в якому значне місце починає займати спільне обговорення правил гри. Діти часто намагаються контролювати дії один одного — вказують, як повинен поводитися той чи інший персонаж, посилаючись на правила. Починаючи з цього віку, одноліток поступово набуває по-справжньому серйозного значення для дитини. Діти починають виявляти інтерес один до одного, вони вчаться дружити і поміж ними починаються справжні дружні стосунки. Але, звичайно, головне, у розвитку дітей старшого дошкільного віку – це їх пізнавальний розвиток, розширення світогляду. У цьому віці провідною діяльністю, як і раніше, є гра. До 5-6 років гра поступово ускладнюється, змінюється, серед решти, переважають сюжетно-рольові ігри. Гра несе дуже важливу функцію: дитина вчиться граючи. Тому, особливо корисними будуть словесні, мовні ігри, спрямовані на розширення світогляду та словникового запасу дитини, логічні ігри, ігри на увагу, конструктор тощо. У грі важливий як сам процес, а й результат, якого приходить дитина у процесі гри. У цьому вся простежується розвиток особистісної сфери дошкільника. Наприклад, формується критична оцінка своїх дій, порівняння з ідеалом, так, правильно вирішивши вправу, дитина радіє, відчуває впевненість у собі бажання перемагати. Обов’язково помічайте успіхи дитини, хвалите його, кажіть йому, як ви за нього раді, що ви в ньому впевнені, адже в цей період для нього це особливо важливо. Характеристика розвитку пізнавальних процесів: Або що має вміти дитина 5-6 років? УВАГА: — Виконати завдання, не відволікаючись протягом 10-15 хвилин; — Утримувати в полі зору 6-7 предметів; — Знаходити 5-6 відмінностей між предметами; — Виконувати самостійно завдання за запропонованим зразком; — Знаходити 4-5 пар однакових предметів ПАМ’ЯТЬ: — Запам’ятовувати 6-8 картинок протягом 1-2 хвилин; — Розповідати напам’ять кілька віршів; — Переказати близько до тексту прочитане твір; — Порівнювати два зображення по пам’яті; МИСЛЕННЯ: — Визначати послідовність подій; — Складати розрізану картинку з 9 частин; — Знаходити і пояснювати невідповідності на малюнках; — Знаходити і пояснювати відмінності між предметами та явищами; — Знаходити серед запропонованих 4 предметів зайвий, пояснювати свій вибір. РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ: Мати досить багатий словниковий запас. Може брати участь у розмові, висловлювати свою думку. Вміє аргументовано та доброзичливо оцінити відповідь, висловлювання однолітка. Складає за зразком розповідь сюжетної картини, за набором картинок; послідовно, без суттєвих перепусток переказує невеликі літературні твори. Визначає місце звуку у слові. Вміє підбирати до іменників кілька прикметників; замінювати слова іншим словом зі схожим значенням. У віці близько 5 років у розвитку дитини відбувається великий стрибок. До п’яти років він повинен мати уявлення про оборотні та незворотні процеси, відрізняти ситуації, в яких відбулася зміна якоїсь ознаки чи кількості, від ситуацій, у яких кількість (або ознака) залишилися незмінними. Наприклад, при переливанні води з широкої низької судини у вузьку та високу кількість її не змінюється, хоча зовні може здатися, що їх поменшало за кількістю. Дитина після 5.5 року повинна розуміти, що кількість каменів при зміні їхнього розташування залишилося незмінним. Сприяє загальному психічному розвитку активізація уяви. У цьому віці уява є основою для вирішення найпростіших арифметичних завдань, а також усного рахунку в межах першого десятка. Завдяки йому формується геометрична інтуїція, проявляється можливість вирішення найпростіших геометричних завдань. Уява — це найважливіша вища психічна функція, що є основою успішності всіх видів творчої діяльності, зокрема й дорослого. Не можна не погодитися з Альбертом Ейнштейном, який вважав, що уяву важливіше, ніж знання. Сензитивний період у розвиток уяви – саме дошкільний вік. Водночас довгий час навчання дітей будувалося на основі дії дитини за зразком, відтворення моделі, яку передбачається дорослим. При такому підході творча сила уяви вже до 8 років згасає, і розвиток творчого потенціалу дитини дуже утруднений. Тому дорослі повинні навчитися цінувати в дошкільнику не здатність робити за вказівкою чи зразком те, що пропонує дорослий, а вигадувати власні плани, формувати задуми і реалізовувати індивідуальну уяву у всіх видах діяльності. Математика вимагає переводити абстрактні поняття у зорові образи, візуалізувати їх. Розвитку цієї здібності сприяє, зокрема, знайомство з безпредметним, абстрактним мистецтвом, об’єктом уваги якого стає лінія, форма, колір власними силами. Заняття музикою, зокрема слухання музичних творів, активізують абстрактне мислення і уяву. На наш погляд, перевага має бути віддана виразною та інтелектуальною музикою XX століття перед більш звичною для педагогів, які працюють з дітьми дошкільного віку, музикою, в якій домінує образотворче початок. Особливість дітей даного віку – інтерес та потяг до гарного, естетично цінного. І з цим не можна не зважати на педагога, обираючи методичні прийоми роботи з дошкільнятами. Естетичність використовуваних наочних матеріалів, їх композиції на занятті, наприклад математичної, багато в чому визначає рівень зацікавленості хлопців самим предметом. Необхідно прищепити дітям смак до роздумів і міркувань, пошуку рішень, навчити відчувати задоволення від інтелектуальних зусиль, що додаються, і одержуваного у вигляді вирішення проблеми інтелектуального результату. Важливо, щоб хлопцям супроводжував успіх. У методиці роботи з дітьми даного віку доцільно зберігати упор на продуктивну діяльність та організацію цікавого, проблемного або розвиваючого досвіду на противагу умоглядним міркуванням. Психологічні особливості навчання та розвитку дітей 5 – 6 років: — дитина може довільно керувати своєю поведінкою, а також процесами уваги та запам’ятовування, емоційними реакціями; — у будь-якому виді діяльності може вийти за межі миттєвої ситуації, усвідомити тимчасову перспективу, утримувати у свідомості одночасно ланцюжок взаємопов’язаних подій чи різні стани речовини чи процесу; — провідне значення набуває розвитку уяви. Вікові особливості дітей |
|
Третій рік життя - важливий етап психічного і фізичного розвитку дитини. Інтенсивність темпу фізичного розвитку порівняно з першим і другим роками життя дещо уповільнюється. Зміцнюється організм дитини, удосконалюється та стабілізується нервова система, розвивається руховий апарат. Рухи стають упорядкованішими, координованішими, складнішими, якіснішими. Підвищення витривалості нервової системи призводить до збільшення періоду неспання. Маса тіла протягом третього року життя в середньому зростає на 2 - 2,5 кг, зріст збільшується на 7-8 см. Провідна діяльність дітей цього віку - предметно - маніпулятивна гра. Важливим є також опосередковане грою спілкування з дорослими людьми (не тільки з батьками, але й з вихователями та старшими дітьми). Цьому періоду притаманні: - активна спрямованість на виконання дій без допомоги дорослого, прості форми виявлення самостійності, початок усвідомлення власного «Я», зародження самосвідомості; - подальший розвиток наочно-дієвого мислення і поява елементарних видів мовленнєвих суджень про навколишній світ; - утворення нових форм стосунків між дітьми, поступовий перехід від ігор поряд з іншими малюками та ігор на самоті до спільної ігрової діяльності; - виникнення паростків сюжетно-рольової, поява простих сюжетів, в яких діти відтворюють дії близьких людей, та прагнення виконувати певну роль у грі, початок (використання предметів-замінників); - ускладнення та урізноманітнення діяльності, поява образотворчої та конструктивної, елементарної навчальної та паростків трудової діяльності, формування нових потреб та інтересів; - швидке збільшення словникового запасу, оволодіння граматичною будовою мови, зміна ролі власної мови, яка, крім засобу спілкування, стає регулятором поведінки відповідно до поставлених самою дитиною запитань «Чому?», «Коли?», «Де?», «Що це?», «Навіщо?»; - ускладнення почуттів до навколишніх людей (любов, прихильність, співчуття, симпатія) та поява почуттів, пов'язаних із виконанням діяльності (задоволення, гордість за досягнення, обурення при невдачі, радість від похвали), на базі яких закладаються почуття самоповаги та самолюбства; - розвиток психічних процесів (сприйняття, відчуття, пам'яті, мислення, уваги), розширення кола об'єктів та їх властивостей, що зацікавлюють дитину, виникнення передумов для розуміння символів (букв, цифр), створення образів; - активне прагнення до ознайомлення з властивостями предметів (колір, форма, розмір тощо), під час якого дитина починає порівнювати їх один з одним, набуває здатності прогнозувати зміни, викликані її діями; - початкове виникнення статевої ідентифікації, усвідомлення того, що «я - хлопчик», «я - дівчинка» і відповідне дотримання правил поведінки; - виникнення суперечності між потребою дитини в самостійності, прагненні бути «як дорослий» та її реальними фізичними та психічними можливостями або системою стосунків між нею та дорослим, яка може загостритись і призвести до виникнення негативізму, упертості. Основні завдання педагога по роботі з дітьми 3 року життя • Задовольнити потребу дітей в емоційному спілкуванні з дорослими, яке супроводжується предметно-ігровою діяльністю, формувати практичний досвід спілкування з іншими дітьми. • Забезпечити умови для насиченого мовленнєвого діалогічного контакту, що сприятиме розширенню та удосконаленню пасивного та активного словників. • Сприяти розвитку самостійності, надавати можливість для формування навичок самообслуговування при забезпеченні помірної та доцільної допомоги. • Піклуватися про наявність та активне використання дітьми різноманітного обладнання для розвитку зорових, слухових, дотикових, кінестетичних та інших видів відчуттів і сприймань, фонематичного та музичного слуху. • Помічати успіхи дитини, схвалювати її досягнення. • Створити належні умови для зміцнення та збереження здоров'я дітей, забезпечити наявність простору для пересування дитини в груповій кімнаті та обладнання для розвитку основних рухів. • Стимулювати формування почуттів (самоповаги, впевненості, захищеності, любові до ближнього, дружби, бережливого ставлення до природи, речей, радості від краси та чистоти, гордості та сорому, турботи, вдячності, задоволення від досягнень, творів мистецтва, музики, танцю тощо). • Виховувати бажання виконувати прості трудові дії, зацікавлене ставлення та повагу до праці дорослих. • Розвивати культуру мислення, увагу, пам'ять, позитивні почуття, пов'язані з інтелектуальною діяльністю, слуханням творів художньої літератури. • Підтримувати дитячу допитливість, спостережливість, пізнавальну активність
|
На четвертому році життя дитини відбуваються істотні зміни в її характері, перебігу психічних процесів, діяльності, стосунках з оточенням тощо. Це — період формування активного інтересу до людини та її взаємин з іншими.
За перші три роки життя дитина проходить величезний шлях у своєму розвиткові і готова піднятися на новий щабель дитинства. Четвертий рік життя у періоді дошкільного віку називають молодшим дошкільним. Саме тут закладаються ті основи, які згодом визначатимуть рівень дошкільної зрілості дитини. Проте для цього дитина має пройти тривалий шлях у своєму розвиткові.
Особливості комунікативно-мовленнєвого розвитку
На четвертому році життя стрімко розвивається мовлення дитини, що проявляється в:
* збільшенні обсягу як пасивного, так і активного словникового запасу дитини (не лише кількості іменників та дієслів, а й інших частин мови);
* виявленні особливого інтересу і чутливості до слова (уважне прислуховування до нових слів, усвідомлення звукового складу мовлення та елементів граматичної будови);
* прагненні правильно вимовляти слова, вільно будувати прості речення.
У молодшому дошкільному віці для дитини вкрай важливо чути досконале мовлення дорослого — партнера по діяльності. Для дитини четвертого року життя легше що-небудь зробити, аніж розповісти про зроблене. Словесне мислення у неї ще не розвинене, вона не вміє виконувати завдання подумки (у внутрішньому плані). Звідси і виникає протиріччя між тим, що дитина робить у процесі розв’язання завдання, і тим, як вона пояснює свої дії.
Емоційна форма спілкування дитини з дорослим, що формується на першому році життя, не втрачає свого актуального значення для розвитку мовленнєвої діяльності впродовж усього дошкільного дитинства. Особливо актуальна ця форма спілкування і взаємодії в молодшому дошкільному віці, бо відбувається якісне ускладнення форм та способів комунікації, що супроводжує усі види діяльності дитини в дитячому садку та сім’ї.
Психічні досягнення емоційного контакту є такими:
¨ орієнтування на людину;
¨ комунікативна спрямованість;
¨ комунікативна активність;
¨ індивідуалізація і різноманітність експресивно-мімічних способів взаємодії.
Базові досягнення комунікативно-мовленнєвого розвитку особистості слід розглядати як вікову норму для дитини четвертого року життя, оскільки вони визначають подальший розвиток здатності дитини до:
¨ мовної взаємодії; співробітництва;
¨ міжособистісної координації дій у різноманітних ситуаціях життєдіяльності.
Характерною особливістю дитини молодшого дошкільного віку є поява нової форми спілкування з дорослим — пізнавальної, що розвивається у спільній з дорослим діяльності, зокрема у:
¨ грі;
¨ експериментуванні з предметами;
¨ конструюванні.
Особливості розвитку пізнавальної сфери
У процесі гри, малювання чи конструювання дитина ознайомлюється з властивостями предметів, розвиваються її сприймання, мислення, уява тощо. У молодшому дошкільному віці пізнавальний розвиток відбувається в таких напрямах:
¨ розширення способів і засобів орієнтування в навколишній дійсності;
¨ збагачення змісту уявлень і знань про навколишній світ.
Сенсорний розвиток
Основою розвитку відчуттів і сприймання у дитини є її дійові зв’язки з предметним світом, завдяки яким вдосконалюється аналітико-синтетична діяльність її аналізаторів. Ці зв’язки певною мірою скеровує дорослий. Дитина навчається більш тонко відчувати і розрізняти ознаки і властивості предметів і явищ. Це стосується усіх без винятку відчуттів, особливо зорових, слухових, дотикових і кінестетичних. Розвивається предметне сприймання, на якому базується здатність дитини орієнтуватися в просторі предметного світу.
Здатність сприймати предмет як окрему цілісність зі своїми кольором, формою, величиною поступово формується в дитини на основі її досвіду оволодіння діями. Якщо на третьому році життя рука була провідним органом пізнання предметного світу, то в дошкільному віці око починає досліджувати об’єкт за допомогою схожих на ручні дії, але вже на відстані, тобто формуються перцептивні дії. У предмета з’являється своє «обличчя», а згодом і своє «ім’я» [слово-назва], що допомагають впізнати його серед інших, хоча слово- назву і предмет дитина ототожнює.
На четвертому році життя у дитини розвивається здатність:
¨ розрізняти предмети за зовнішніми ознаками;
¨ орієнтуватися в просторі, звуках, смаках, властивостях предметів на дотик;
¨ віднаходити такий самий предмет за визначеною ознакою — сенсорними еталонами кольору, форми, величини.
Дитина четвертого року життя дедалі досконаліше і точніше диференціює кольори за яскравістю і насиченістю. Розрізняти кольори їй значно простіше, аніж називати їх або відбирати за назвою. Найлегше дитина відбирає червоний колір, а найгірше — фіолетовий. Також вона погано розрізняє відтінки кольорів. Для неї вони ще не мають суттєвого значення. Та й колір в цілому не є для дитини четвертого року життя певним сигналом.
Навіть та дитина, яка розрізняє майже всі спектральні кольори і називає їх відтінки, під час розмальовування часто не надає значення кольоровим відтінкам. Вона може розфарбувати собаку або ведмедя синім кольором, а качку — червоним чи жовтим. І тільки запитання, чи буває синій собака, змушує дитину замислитися та змінити колір.
Отже, знаючи особливості сприймання кольорів дитиною, дорослий має стежити, наскільки правильно вона користується ними. Спонукаючи дитину критично подивитися на розмальовану нею картинку, дорослий привчає її відтворювати в пам’яті образи знайомих предметів і звертати увагу на зовнішній вигляд кожного з них, зокрема на колір. Поступово дитина починає помічати кольори та відтінки навколишніх предметів як певні сигнали.
Розвиток чутливості до кольорів, їх диференціювання тісно пов’язані з успіхами дитини в оволодінні назвами кольорів та використанням їх відтінків. Називання їх загострює й уточнює відчуття кольорів, їх розрізнення за якістю, яскравістю і насиченістю.
Впродовж четвертого року життя удосконалюється і диференціація форми предметів. Дитина здатна розпізнати відповідні форми в орнаменті, візерунках тощо. Допомагає дитині групувати її враження від навколишніх предметів, узагальнювати їх, осмислено сприймати ці предмети слово дорослого. Тому для розвитку сприймання важливо, щоб дорослий поєднував безпосереднє ознайомлення дитини з предметами з їх словесним позначенням, вживанням еталонних назв ознак предметів, допомагаючи засвоювати сенсорні еталони.
|
Розвиток наочно- дійового мислення |
Дитині четвертого року життя властиве наочно-дійове мислення. Вона розв’язує завдання в процесі виконання тих чи тих дій методом спроб та помилок. Тому те, що треба зробити, вона розуміє краще, коли дорослий супроводжує пояснення наочним показом дії, своїм прикладом її виконання. Словесні вказівки дорослого (придивіться, подумайте, як зробити краще), допомагають уникнути помилок, оскільки дитина ще не вміє обмірковувати послідовність дій, передбачати труднощі тощо.
У процесі подальшого виконання завдань дитина вже пригадує, які помилки зробила раніше, і не повторює їх. Правильне розв’язання певного завдання дитина може перенести на розв’язання нового аналогічного.
У період молодшого дошкільного віку в дитини розвиваються мисленнєві операції, зокрема:
- аналіз;
- синтез;
- порівняння;
- узагальнення;
- класифікація.
Дитина молодшого дошкільного віку може добирати предмети чи їх зображення до вказаних дорослим узагальнюючих слів (посуд, іграшки), причому не тільки у вигляді практичної дії, а й у формі мовної дії.
Виконуючи операцію узагальнення, дитина часто допускає помилки (приблизно в половині випадків), але наприкінці четвертого року життя кількість помилок значно зменшується. У рамках знайомого матеріалу дитина здатна засвоїти класифікацію зі словесним узагальненням. На четвертому році життя вона може класифікувати предмети самостійно і при цьому не орієнтуватися на зовнішню схожість предметів, а групувати їх за функціональними ознаками (ведмедик, лялька, м’ячик — щоб гратися).
|
Особливості розвитку процесів пам’яті |
У молодшому дошкільному віці дитина накопичує досвід орієнтування в навколишньому середовищі. Завдяки цьому збагачується її пам’ять, яка характеризується мимовільністю та емоційною забарвленістю.
Дитина запам’ятовує те, що становить для неї безпосередній інтерес. Вона сама ще не ставить за мету щось запам’ятати, не вміє керувати процесами запам’ятовування і відтворення, особливо, якщо вимоги пригадати мають форму навчального завдання.
У дитини четвертого року життя домінує образна пам’ять: зорова, слухова, рухова. В цьому віці дитина з десяти запропонованих предметів (або їх зображення) може відтворити в середньому не більш ніж чотири. Ця обмеженість яскраво проявляється і в умовах запам’ятовування окремих слів. Дитина переважно запам’ятовує не більше ніж одне-два слова з десяти. Але яскраві, нові, незвичні предмети привертають увагу дитини й можуть залишити слід в її свідомості. Дитина краще запам’ятовує те, що:
¨ вражає її своєю яскравістю;
¨ може використовувати у своїх іграх, тобто те, чим вона може діяти.
Так, процесом запам’ятовування дорослі можуть керувати завдяки:
¨ використанню особливостей об’єктів в ігровій ситуації;
¨ залученню дитини до різних видів дитячої діяльності (малювання, конструювання, ліплення).
Це сприяє запам’ятовуванню властивостей предметів.
Розвиток репродуктивної уяви
У дитини четвертого року життя розвивається репродуктивна уява, тобто відтворювальна. Для створення уявного образу дитині буває достатньо найвіддаленішої схожості між тим, що вона сприймає, і попереднім її досвідом. Жвавість уяви дитини проявляється втому, наскільки швидко вона входить у роль під час гри. Під керівництвом дорослого створені в уяві образи дитина реалізує в грі й продуктивних видах діяльності. Дитина четвертого року життя вже може фантазувати (наприклад, про майбутній подарунок на день народження), уявляти об’єкти, яких у її досвіді ще не було, на основі прочитаного може подумки відтворювати закриті частини предмета на основі тих частин, які перебувають у полі зору.
Уява є основною для розвитку знаково-символічної функції мислення як якісно нового досягнення в розумовому розвитку дитини. Завдяки засвоєнню різномодальних засобів (вербальних, сенсорних тощо) вона оволодіває знаково-символічними системами в різних видах діяльності, зокрема в:
ігровій — застосовується об’єктна заміщуваність (паличка може бути ложечкою, кубик — стільчиком), відтворюються стосунки між людьми (взяття ролі на себе);
зображувальній — це перші спроби побудувати систему просторових координат, яка організовує створену на папері картину світу. Це поділ аркуша паперу на верх, середину і низ та відображення об’єктів на середині аркуша, упізнавання (круг — сонечко) і засвоєння графічних штампів (лінія землі — лінія блакитного або зеленого кольору чи набір вертикальних рисочок-травинок; лінія неба — лінія синього кольору або горизонтальний ряд із сонця, хмаринок, пташок чи місця і зірок);
мовленнєвій — швидше, ніж в інших видах діяльності, виділяються різні категорії того, що заміщується (об’єкти, дії, якості, відношення) і фіксуються різними мовними елементами — словами, реченнями. Образи уяви у молодшого дошкільника надзвичайно яскраві, емоційно забарвлені. Тому дитина часто не може відокремити створені уявою образи від справжніх. Це накладає велику відповідальність на дорослих, зокрема у виборі казок, методів впливу на дитину тощо. «Якщо няня читає маленькій дитині про страшного сірого вовка, маленька дитина бачить страшного сірого вовка», — зазначав Іван Сєчєнов. Проте сьогодні погрози і залякування стали чи не єдиним засобом спілкування з дитиною.
Сюжетно-рольова гра як провідна діяльність
Важливе значення для розвитку дитини має сюжетно-рольова гра, під час якої вона бере на себе певну роль і підпорядковує їй свою поведінку. Сюжетно-рольова гра є провідною діяльністю у дошкільному віці. Вона наближає дитину до світу дорослих, моделюючи відповідні стосунки.
У сюжетно-рольовій грі впродовж четвертого року життя дитина:
опановує основні ігрові вміння. З’являються уявні предметно-ігрові дії, вони все більше узагальнюються, наповнюються жестами і словом;
створює умовну ситуацію і діє в її межах; використовує предмети-замінники;
оволодіває рольовими діями.
Спільні ігри у молодших дошкільників переважають над індивідуальними та «іграми поруч», проте достатньої погодженості між учасниками ще немає і тривалість гри невелика.
Сюжети ігор в цьому віці постійно змінюються. Варто дитині побачити, як хтось з ровесників грається з якоюсь іграшкою, або згадати, як минулого разу, наприклад, прикрашали ялинку чи «навантажували дрова» на машину або якусь іншу дію, як вона припиняє розпочату гру і швидко забуває, у що гралася. Гра йде стрибкоподібно, один сюжет швидко змінюється на інший. В іграх яскраво проявляється нестійкість уваги дитини, її підвищена емоційна збудженість.
Навколишнє життя відтворюється в іграх нероздільно. Наприклад, зображуючи літак, дитина сидить на кубиках, тримає в руках ще один кубик та «гуде». Так злилися в одне образ літака, образ пілота, його дії та звук мотора. Так і не зрозуміло, що дитина відтворює у своїй грі. Така злитість образів у грі властива дитині також в інших видах діяльності, наприклад під час відтворення складних сюжетів малюнка або розповіді про щось.
Спільні дії дорослого з дитиною є основною умовою розвитку сюжетно-рольової гри. Дорослий демонструє дитині можливості перевтілення, беручи на себе роль рівноправного партнера по грі. Важливо, щоб дитина мала повну свободу власної ініціативи. Аби зберегти свій задум і успішно його реалізувати, дитина четвертого року життя потребує зовнішньої підтримки, контролю, застосування стимулювальних засобів. Це досягається шляхом перевтілення в ігровий образ, де поведінка регулюється роллю, яку взяла на себе дитина, і підтримується партнерами по грі.
Становлення самооцінки
Становлення образу Я дитини відбувається в процесі спілкування з іншими людьми та за сприятливих умов виховання, коли дорослі й однолітки доброзичливо ставляться до дитини, задовольняється її потреба у визнанні, позитивній оцінці. Негативний досвід спілкування спричиняє агресію, невпевненість у собі, замкнутість.
Здебільшого самооцінка чотирирічної дитини є суб’єктивною і завищеною. Вона привласнює всі позитивні та схвалювані дорослими якості, іноді навіть без розуміння їх змісту («Я сильний!», «Я сміливий!»). Завищена оцінка своєї особистості для маленької дитини є природним і закономірним явищем, своєрідним механізмом «особистісного захисту» тоді, коли хтось негативно оцінює її особистісні якості («злий, жадібний») або порівнює її поведінку з поведінкою іншої дитини.
Дорослий має підтримувати високу самооцінку дитини («Я хороший!»), їй обов’язково потрібні похвала і позитивна оцінка. При цьому варто висловлювати позитивні почуття («Я радий, що ти послухав мене і прийшов додому», «Я вдячна, що ти допомогла мені полити квіти»).
Якщо поведінка дитини спричиняє негативні переживання дорослого, треба повідомити їй про це («Мені неприємно, коли ти мене не слухаєш»). Для кращого розуміння дитиною себе і дорослого необхідно не лише розповісти їй про переживання дорослого, а й «озвучити» її власні почуття, показати готовність розділити їх («Я розумію, що тобі складно дістати м’ячик, але ж на прогулянці тобі захочеться ним погратися»; «Ти сумуєш за мамою, а твоя лялька сумує за тобою. Підемо пограємося з нею…»).
Під час обговорення поведінки дитини доцільно оцінювати не її особистість в цілому («ввічливий, добрий, лінивий»), а її конкретні дії та вчинки («Ти вчинила неввічливо. Привітайся з Оленкою». Не можна говорити: «Ти погана, не привіталася»). Досягнення і вчинки дитини варто порівнювати не з досягненнями інших дітей, а лише з її власними успіхами і невдачами («Сьогодні не вийшло. Не в усіх одразу виходить. Завтра ти постараєшся і намалюєш сонечко краще»).
Особливості розвитку довільності
Четвертий рік життя є початковим етапом розвитку довільності дитини — довільності її поведінки, діяльності та психічних процесів.
Емоційність дитини
Характерною особливістю дитини молодшого дошкільного віку є значна емоційна збудливість, нестриманість і нестійкість ЇЇ емоцій. Емоції не тільки швидко виникають, а й швидко минають, змінюються на протилежні. Стан радості легко переходить у смуток і навпаки (ще не висохли сльози, а дитина вже безтурботно та весело грається). Дитина афективно реагує на ті події в своєму житті, що обмежують її імпульсивні бажання і прагнення. Тому потрібний особливий педагогічний такт, щоб відвернути дитячу увагу від недозволеного бажаного і переключити на те, що можна робити в подібній ситуації.
Розвиток уваги
Увагу молодшого дошкільника привертає все нове, яскраве і цікаве. У молодшому дошкільному віці увага дитини має такі особливості:
* підвищення стійкості мимовільної уваги;
* збільшення обсягу уваги.
Слово дорослого в молодшому дошкільному віці є засобом підтримання уваги дитини. Процес іде від мовних вказівок — на що саме слід звернути увагу — до виявлення бажання самою дитиною.
Гра та продуктивні види діяльності як засіб розвитку довільності
У дитини четвертого року життя поведінка має здебільшого імпульсивний, мимовільний характер, дії дитини безпосередньо спрямовуються її інтересами. Проте саме в цей період поступово формуються перші довільні дії, мета і мотив яких не збігаються. Однак самостійне виконання довільних дій можливе лише за умови, коли дія нескладна, а мотив близький до мети, тобто підтримується безпосереднім ігровим інтересом дитини. Наприклад, дитина може готувати іграшки для майбутньої гри. Цілеспрямований характер дій дитини є найважливішою ознакою четвертого року життя. У різних видах діяльності — грі, малюванні, конструюванні, а також у повсякденній поведінці — дитина починає діяти відповідно до поставленої мети, хоча через нестійкість уваги це не завжди їй вдається. В ігровій, зображувальній та конструктивній діяльності вона може чітко висловити своє бажання й словесно визначити мету своїх дій. Наприклад, виймати кубики з коробки і казати, що будуватиме башту. Однак визначення певної мети в цьому віці означає не уявлення про кінцевий результат, а лише усвідомлення дитиною свого бажання. Здебільшого самостійна реалізація дитиною поставленої мети пов’язана із труднощами. Часто зовнішні обставини відволікають її, а перші невдачі змушують змінити задум чи відмовитися від нього.
Дитина може гратися тривалий час (15 хвилин) не зупиняючись. Але ці успіхи властиві лише для ігрової діяльності, в інших видах діяльності дитина ще не здатна довго утримувати увагу особливо під час одноманітних дій. У цьому віці здатність до саморегуляції розвинена не повністю. Однак, граючись у пілота або міліціонера, лікаря або продавця, дитина опиняється в умовах, які зовнішньо її обмежують. Граючись, вона прагне бути певним персонажем і вимушена стримувати себе тією роллю, якої вимагає гра і саме так дитина вправляється у вольовій витримці. У зображувальній діяльності і конструюванні дитина переходить до обдуманого зображення предметів, хоча засоби реалізації задуму ще недосконалі. У малюванні можливості дитини починають визначати графічні образи, уявлення про те, яким зображуваний предмет має бути на папері. Поступово кількість графічних образів зростає, відповідно розширюється і діапазон зображуваних предметів.
Керування діями дитини
Доки в дитини не розвинена довільна поведінка, потрібно допомагати їй керувати собою. Необхідно обов’язково підтримати готовність дитини самостійно взятися за справу, допомогти їй з успіхом завершити розпочате. Це — запорука її майбутньої ініціативності та самостійності. Дорослий безпосередньо керує діями дитини за допомогою вказівок до кожного етапу дії, заохочень, підбадьорень. Поділ дій на послідовні ланки, нагадування способів виконання завдання допомагає дитині організовувати свої дії.
Успішність виконання дитиною довільних рухів забезпечує їх показ дорослим у поєднанні з прямим заохоченням до активного наслідування і відтворення. Лише на основі спільних дій з дорослими у дитини розвивається вміння самостійно доводити розпочату справу до кінця.
Поступово, під час оволодіння технікою дій, дитина стає сміливішою та самостійнішою. Цьому сприяє повсякденна практика. У чотири роки дитина вже може багато чого зробити сама, не чекаючи і не вимагаючи допомоги з боку дорослого.
П’ятий рік життя — період активного формування в дитини власне пізнавальної діяльності, зокрема її мотиваційного та операційного компонентів. Це час, коли розвивається активний інтерес дитини до предметів і явищ навколишнього світу, коли вона стає допитливою.
П’ятий рік життя у періоді дошкільного віку називають середнім дошкільним. Цей період розвитку дитини позначений суттєвими змінами в її характері, діяльності, перебігу психічних процесів, стосунках з оточенням тощо.
На п’ятому році життя сюжетно-рольова гра залишається провідним видом діяльності дитини і досягає більш високого рівня розвитку ніж на четвертому році життя. Під час гри дитина відтворює не лише світ дорослих, а й взаємини між ними. Вона вміє виокремлювати правило, а підпорядкування йому само собою набуває для неї нового смислу. З’являються домінантні установки:
- престижні (егоїстичні);
- альтруїстичні;
- спрямовані на досягнення успіху.
Особливості розвитку пізнавальної сфери
На п’ятому році життя дитини відбувається поступовий перехід від поверхневого сприймання окремих розрізнених предметів і явищ до пізнання їх взаємозв’язків, взаємовідношень, від практичних спроб і помилок через постійне вдосконалення орієнтувальних дій сприймання до мисленнєвих дій. Особливістю пізнавальної активності дитини середнього дошкільного віку є постійна взаємодія практичних, пробних та інтелектуальних дій.
Представлений у наочно-дійовому плані досвід, якого набуває дитина в процесі розв’язання завдань, є живильним ґрунтом для переходу до наочно-образного, а потім і до словесно-логічного мислення. Такий перехід відбувається на основі вдосконалення зорово-рухової та орієнтувально-дослідницької діяльності дитини.
На п’ятому році життя сприймання стає осмисленим, цілеспрямованим, аналітичним процесом. Зорове сприймання стає одним з основних процесів безпосереднього пізнання предметів і явищ. Дитина навчається розрізняти основні кольори, оволодіває набором еталонів форм предметів. Удосконалюється уявлення дитини про співвідношення предметів за розмірами: шириною, висотою, довжиною. Дитина може «на око» встановлювати відношення між п’ятьма предметами за цими параметрами. Активно формується просторове сприймання. Воно узгоджується з практичними діями, що є фундаментом для формування різноманітних дій обстеження. Дії обстеження є операціональним компонентом перцептивної діяльності й найважливішим показником успіху дитини. Як і раніше, дитина найкраще сприймає та запам’ятовує ті об’єкти, з якими вона взаємодіє, особливо її цікавлять їх функціональні ознаки.
Розвиток мислення
Водночас для мислення дитини п’ятого року життя властива хаотичність. Дитина ще не спроможна поєднати окремі «здобутки» своїх роздумів у цілісний продукт. Але їй цілком доступне пізнання предметів та явищ у різних взаємозв’язках. Спеціальні експериментальні дослідження й провідний педагогічний досвід довели, що саме такі знання є універсальним засобом розвитку мисленнєвої діяльності дитини. Засвоєння системи знань потребує від дитини вміння активно використовувати наявний досвід для осмислення нової інформації.
Вирішальне значення у процесі розвитку мислення дитини відіграє майстерність дорослого в спонуканні дитини до вибіркової активізації наявних знань щоразу в новому аспекті відповідно до конкретної ситуації. Досвід такої діяльності в дитини п’ятого року життя поступово призводить до якісно нового підходу до аналізування предметів і явищ навколишнього світу. Дитина щоразу відкриває для себе нові аспекти вже знайомих об’єктів, проникає в їх нові зв’язки. Саме тут зароджується загальне творче ставлення дитини до дійсності, а пізнавальна діяльність набуває творчого характеру.
Розвиток процесів пам’яті
Особливо інтенсивно в дитини п’ятого року життя розвивається пам’ять. Вона посідає чільне місце в розширенні досвіду пізнання дитиною навколишнього світу та орієнтації в ньому.
У дитини з’являється потреба в довільному відтворенні, а згодом і довільному запам’ятовуванні. За допомогою дорослих вона починає оволодівати простим прийомом довільного запам’ятовування — повторенням. Збільшується обсяг того, що дитина здатна запам’ятати. Наприклад, коли дитина переказує казку, вона не лише відтворює основні події, а й вдається до подробиць, передає пряме й авторське мовлення. Для розвитку пам’яті дитини найважливішими є:
мовленнєве спілкування;
слухання літературних творів;
сюжетно-рольова гра.
Розвиток уяви
На п’ятому році життя дитини активно розвивається її уява, що тісно пов’язана з перцептивними діями. Поступово дитина навчається відрізняти свої уявні образи від самих предметів, позначати їх словом, переносити їх функції на інші предмети. Стають помітнішими перші спроби керувати власними образами, змінювати їх відповідно до свого задуму.
Уява дитини розвивається в тісному взаємозв’язку з мовленням. Адже саме мовлення сприяє формуванню уявлень про предмет і дає змогу дитині уявити предмет, якого вона не сприймала. Обмежений розвиток мовленнєвої діяльності дитини однозначно гальмує і розвиток її уяви.
Під впливом мовленнєвого спілкування з дорослими у дитини з’являються перші образи довільної уяви: чи то під час малювання на запропоновану тему чи то під час колективної гри. Особливо яскраво проявляється й водночас розвивається уява в сюжетно-рольових іграх та в іграх-драматизаціях. Наприклад, коли дитина розповідає відомі твори, вона наділяє персонажів новими рисами, діями, робить перші спроби змінити авторський текст.
Важливе значення для розвитку уяви дитини має будь-яка продуктивна діяльність, особливо конструювання. Конструювання — один із найбільш важливих засобів формування в дитини універс