ЗДО №5, "Вишенька", Хмільник
Хмільник, Вінницька область

Навички безпечної поведінки

Кожна п’ята дитина в Європі стає жертвою сексуального насильства. У 70-85% випадків насильник – людина, яку дитина знає та якій довіряє. Про це свідчать дані проекту Ради Європи “Один із п’яти”.

Психологи кажуть, що зазвичай дитячий страх говорити з дорослими про насильство породжується з інших страхів. Діти можуть боятись, що дорослі сваритимуть їх, не повірять, скажуть “Сама/сам винний(а)”, або не хочуть засмутити дорослих. Втім, головна причина страху в тому, що дорослі ніколи до цього не говорили з дітьми про сексуальну безпеку.

“Нова українська школа” розібрались, як говорити з дітьми про сексуальну безпеку, особисті кордони та насилля і що для цього потрібно. Відео та матеріали з цієї публікації будуть корисними для батьків, класних керівників, вчителів етики, біології та англійської мови (тему можна інтегрувати в навчання, бо більшість відео – англійською).

З ЧОГО ПОЧАТИ

Секс-педагог і автор програм із сексуальної грамотності для дорослих і підлітків Юлія Ярмоленко у своєму блозі “Сексінфорія” радить починати з пояснення дитині, що таке власні кордони.

Щодо цього Рада Європи опублікувала 30-секундний мультфільм, який можна дивитися з дітьми від двох років.

Також проект “Один із п’яти” розробив “Правило нижньої білизни” для пояснення дітям від двох років. Воно полягає в тому, що інші люди не повинні торкатися тих частин тіла дитини, які зазвичай прикриті білизною. І діти не повинні торкатися інших людей у цих місцях.

Пояснення складається з п’яти правил абревіатури PANTS (труси):

  • P – “Private are private” (Приватнеце приватне). Інтимні частини тіла – твоя власність.
  • A – “Always remember your body belongs to you” (Завжди памятай: твоє тіло належить тільки тобі). Йдеться про те, що дитина може відмовитися від дружнього поцілунку чи обіймів будь-якої людини, якщо вона цього не хоче. Треба вчити дитину говорити “ні”.
  •  N – “No means no” (“Ні”, значитьні”). Треба пояснити дитині, що погано, якщо хтось розглядає її статеві органи. Навіть лікарі повинні робити це в присутності батьків.
  • T – “Talk about secrets that upset you” (Говори відкрито про секрети, які тебе засмучують). Дорослі повинні створювати дружню атмосферу, аби діти ділились з ними таємницями.
  •  S – “Speak up, someone can help” (Розкажи все як єхтось допоможе тобі).

Юлія Ярмоленко додає два правила, яких повинні дотримуватись батьки:

  1. Стукати до кімнати, де перебуває дитина, бо так дорослі показують, що поважають право на приватність дитини;
  2. Не допускати нормалізацію насильства, бо зазвичай діти батьків, які чинять домашнє насильство, самі стають насильниками або жертвами.

Детальніше про те, як пояснити дітям “Правило нижньої білизни”, можна прочитати тут. Дізнатися більше про те, що таке домашнє насильство та як з ним боротися, можна з освітнього курсу “Дім (не)безпеки” від “EdEra”.

У 3-5 років психологи радять навчити дітей вживати коректні назви чоловічих та жіночих геніталій – “пеніс” і “вульва”. В одному зі своїх матеріалів Юлія Ярмоленко згадує секс-педагога з Торонто Ліби Спрінг, яка розповідала історію жінки, яка зазнала сексуального насильства в дитинстві.

Тоді єдиним словом, яке вона знала для позначення жіночих геніталій, було “печиво”. Коли вона намагалася розповісти вчительці про те, що хтось хоче її печиво, почула відповідь: треба ділитися. І насильство продовжувалося.

 

Сексуальне насильство над дітьми – прихована проблема, точну кількість потерпілих установити надзвичайно складно. За оціночними даними Ради Європи, кожна п’ята дитина страждає від різних форм сексуального насильства. Часто засоби масової інформації, висвітлюючи історії про дітей, які зазнали насильства, були викрадені чи навіть убиті, описують злочинців як незнайомців. Однак важливо знати, що це нетипові приклади. У восьми випадках із десяти сексуальне насильство над дітьми скоюють добре знайомі дитині люди (за даними NSPCC1 ). Це можуть бути члени сім’ї, друзі, сусіди. Деякі з них обіймають посади, що передбачають постійний контакт з дітьми, інші мають авторитет і користуються довірою й повагою серед дорослих. У випадку, коли агресор – близький родич, дитина може не розповідати про насильство, допоки не стане дорослою. А може не розповісти ніколи.

Останнім часом зростає кількість випадків сексуального насильства над дітьми, про які стає відомо. Автори почали усвідомлювати, наскільки поширене сексуальне використання і як це травмує дітей, що стають його жертвами. Іноді вони просто не стикалися з іншим ставленням, а тому вважають його нормою. Крім того, діти не можуть самостійно стримати виконавців сексуального злочину. І це ми, дорослі, повинні знати, як слід діяти, коли підозрюємо, що дитину використовують із сексуальною метою, і яким чином попередити сексуальну кривду дитини.

Поширені в сьогоднішній практиці просвітницькі бесіди з дітьми щодо небезпек та ризиків мають несистемний характер та проводяться час до часу, без урахування вікових особливостей дитини, її здатності до запам’ятовування та обробки інформації.

З огляду на окреслені проблеми Український фонд «Благополуччя дітей» пропонує до вашої уваги це видання, підготовлене в рамках проекту «Попередження сексуального насильства та сексуальної експлуатації дітей у країнах Центральної та Східної Європи – комплексний підхід», що реалізується за фінансової підтримки OAK Foundation (Швейцарія).

Найважливіша в посібнику інформація стосується того, які ситуації та сигнали у поведінці дитини повинні викликати тривогу дорослої людини. Для просвітницької роботи з дітьми 4–6 років автори пропонують сценарії інтерактивних бесід, покликаних навчити дитину п’ятьох правил безпечної поведінки: (1) Тут мене не торкайся! (2) Твоє тіло належить тільки Тобі! (3) Добре зробиш, коли розкажеш про секрети, які Тебе турбують! (4) «НІ» означає «НІ»! (5) «Ні – біжи – розкажи!»

 

ЩО ПОЧИТАТИ ДІТЯМ ПРО СЕКСУАЛЬНІ КОРДОНИ ТА СЕКСУАЛЬНІСТЬ

Дітям можна також порадити книжку, залежно від віку та потреб, яка б задовільняла інтерес та застерігала.

Для 2-10 років:

  • “Моє дивовижне тіло”, Рут Мартін, Аллан Сандерс (2-3 роки);
  •  “Хто ховався в маминому животі”, видавництво “Веско” (3-5 років);
  • “Малечі про інтимні речі”, Юлія Ярмоленко (4-9 років);
  •  “Не в капусті й не лелека”, Анна Герцог, Жоэль Турлоніас (2-8 років);
  • “Майя та її мами”, Лариса Денисенко, Марія Фоя (4-10 років);
  • “Відверта розмова про “це” (5-10 років);
  • “Звідки я взявся? Правдиві відповіді на “незручні” запитання”, Хосе Р. Діас Морфа, Катерина Марассі Кандія, Пілар Мігальон Лопесоса, Мерседес Палоп Ботелья (5-10 років);
  • “Велика книга почуттів”, Ґжеґож Касдепке (4-10 років);
  • “Мія дорослішає” і “Бруно дорослішає”, Моніка Пейткс (8-10 років);
  • “Як я дорослішаю”, Аніта Найк, Філ Вілкінсон (7-12 років);

 

 

 

 

 

Логін: *

Пароль: *